Смалійчук Дмитро, учень 9 класу Білоберізької гімназії

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сиротинська Наталія Василівна

Чому бути українцем – це моя суперсила?

У житті кожного народу є визначні події й дати, які назавжди входять у його історію, визначають характер буття, місце і роль країни у світі. Сьогодні ми свідки історії – історія це ми… Ліна Костенко говорить: “Колись в підручниках з історії напишуть про націю, яка не зламалась... Попри все”. Це станеться, обов’язково станеться!

Я вірю в це, бо ми, українці, засвідчили перед усім світом своє бажання до вільного, щасливого життя. Мій народ завжди прагнув свободи та незалежності, миру та волі з часів Київської Русі і до наших днів.

У чому наша сила як народу, нації? Як правильно зрозуміти значення цих слів сьогодні, у цей бентежний і бурхливий час, час зрад, час безчестя, час мужності?

Мій хлопчику, не згадуй, не питай, чому на Честь –така дороговизна? – пише Марія Матіос

Так, війна все змінила, люди з честю, люди-патріоти готові віддати найдорожче, аби наша країна була цілісна, сильна, процвітаюча, а ті, у кого немає честі і совісті, лише дбають про особисте збагачення, переступаючи через найважливіші людські цінності. І це тоді, коли українські патріоти віддають свої життя Батьківщині, душі – Богові, а честь залишають собі.

Воїни світла і добра переможуть ворогів і боягузів, перевертнів і зрадників, які хочуть знищити державу, мову, націю. Це висока ціна, але так кується залізо в сталь, народ – у націю. Життя – це найдорожче, чим платять за свободу і незалежність, за  мирне небо, за майбутнє поколінь, бо “Ніщо не зупинить ідею, час якої настав”, –  звучить у пісні Сергія Танчинця “Героям слава.”

Добігає кінця ще один рік великого горя та великих перемог. Ми вистояли не тому, що передавали зброю та впроваджували санкції, а тому що маємо сміливих людей. Саме вони зупинили злочинні наміри росіян. Обираючи між рабством та боротьбою, ми вибрали боротьбу.

У день перемоги у нас залишиться лише тінь від посмішки, тому що  знаємо, якою ціною вона буде здобута. Холод вчить нас цінувати тепло, темрява –  цінувати світло, а війна навчила цінувати кожну мить життя. Якісь важливі справи та проблеми у мирний час сьогодні здаються зовсім нікчемними та дріб’язковими.

Я думаю, що найважливіше допомагати та підтримувати теплим словом наших воїнів, бо хто знає, що пережила людина в “пеклі”, отримавши контузії чи поранення.

Сміливість та жертовність захисників України стала прикладом для нас. Рашизм хотів поховати народ, але вони не знали, що ми – насіння. Ми проросли корінням в нашу рідну землю! І ніхто не зможе  її забрати. Як не можна забрати в нас душі та генетичного коду нації. Саме мова є генетичним кодом нації, складовою частиною творення національної культури.

Мова наша пройшла довгий шлях і ніколи не звинувачувала дорогу, якою йшла, іноді блукаючи серед дня, але вона знала, куди потрібно прямувати. І часто так було, що сіра хмара та чорні птахи зупиняли її: вона нікого не звинувачувала, лиш вірила, що обов’язково буде перемога.

Саме мова запалила свічку, яка горить, а не тліє. І вустами кожного з нас вона просить перемоги та миру, шепоче молитву, бо долі легкої не має... Хтось сьогодні в окопах, хтось вже в холодній землі, хтось відважно вступає у бій, щоб ми жили вільно у своїй країні, ходили до школи, навчались.

Я – українець. Мені лише 15 років. Моє покоління хоче жити у своїй країні, розмовляти рідною мовою, цінувати традиції народу, пам’ятати: Що я –Долонька рідної ріллі Яку не віддають і перед смертю М. Матіос

Вічна слава тим, хто повстав проти ворогів України, хто боронить рідну землю, хто рятує життя, хто волонтерить, хто говорить правду. Українці! Вам терпіння у боротьбі з ворогом, з неправдою. Моя Країна на коліна не стала. Героям Її Слава!