Будинок Людмили Володимирівни постраждав від обстрілу. Всі її рідні налякані, бо вибухи все ще лунають   

Я з міста-героя Охтирка. Жили, працювали, а коли почалася війна, все відійшло на другий план.

Ми були вдома. Я пенсіонерка, а чоловік збирався на роботу. А потім їх повернули з роботи і він сказав, що розпочалася війна. 

За ніч могли по п’ять чи шість разів обстрілювати. Ми постійно сиділи в погребі, як тільки чули гул літаків і артилерійські обстріли. Вилазили тільки, щоб поїсти. 

Коли прилетіло до нашого будинку, була ніч. У нас знесло дах, вікна повилітали. 

Жили ми в сестри, тому що будинок не зовсім був придатний для проживання.

У нас магазини не працювали. Ми їздили в Котельву Полтавської області - там все купували. Там все було, і ми там купляли продукти й ліки.

Війна, звичайно, вплинула на всю нашу родину - у нас всі переживають. Всі налякані, немає впевненості в завтрашньому дні, дуже страшно. От навіть сьогодні були обстріли. Дуже страшно, звісно. 

Моя думка - що це, мабуть, ще на рік. Може, війна скінчиться в кінці 2023 року – ну, це моя думка.