Я виїхала зі Слов’янська, коли дитина сказала, що вона боїться. Вибухи у місті були постійно. З рідними не було зв’язку, дуже за них хвилювалась. Моя мати працювала в центрі міста, могла будь-якої миті потрапити під обстріл. Потім, коли стало тихіше, я повернулась додому. Мої сестри виїхали з міста. Сумую за ними. Думаю, війна скоро не закінчиться, хоча я сподіваюсь на мир та нормальне життя для наших дітей.