О п’ятій годину ранку 24 лютого я почула вибухи. З інтернету я дізналась, що почалася війна. Обстріли у Харкові були дуже сильними, тож довго там перебувати ми не змогли.
Моя мама не хотіла виїжджати, через що довелося відкладати евакуацію. Але згодом все ж таки вдалося її вмовити. Зараз разом живемо на Сумщині.
Найскладніше для мене – це відсутність роботи. До війни я працювала у харківському парку, робила місто красивим та затишним. Мені це дуже подобалось. А зараз у мене роботи немає, через що доводиться виживати. Але я все одно не падаю духом, сподіваюсь на перемогу.
