У перший день війни почали обстрілювати Краматорськ та я почула вибухи. Я виїхала зі Слов’янська, коли прильоти були поряд з моїм будинком. Я живу біля військових об’єктів. У Дніпрі квартири дуже дорогі, тому я повернулась додому. Ракети літали наді мною і в евакуації, так що я особливо не сховалась від війни. Вдома все одно краще, якось спокійніше. Тут є хоч якесь коло спілкування.
Мені так шкода загиблих хлопців, за що вони гинуть? Ще життя не бачили.
Нехай війна закінчиться. Я чекаю на повернення дітей додому, дуже хочу всіх обійняти.
