Коли почалася війна, я не знала, що робити. Усе змінювалося дуже швидко. У місті було гучно та небезпечно. Магазини закрилися, вулиці спорожніли. Не працювали аптеки. Я залишилася вдома, але було страшно. Кожен день здавався довгим і важким. Обстріли тривали постійно. Потім я вирішила виїхати, тому що стало небезпечно. Неможливо було вже постійно чути вибухи.

Дорога була страшною і важкою. На дорогах були затори, бо багато людей евакуювались. Я їхала у невідомість. Відчуття досить тяжке, бо залишала рідне місто. Я дуже чекаю миру. Мрію про припинення війни та повернення додому.