У перший день війни я була у Сєвєродонецьку. Керівники сказали, щоб я на роботу не виходила, порадили спуститись в укриття. Ми з чоловіком так і зробили. Два тижні ми прожили під обстрілами, потім виїхали. Місто палало, горіли будинки. Обстріли тривали постійно. Обстановка була складною. 

Зараз я живу в Черкасах. Моя мама також зі мною. Вона дуже хворіє, бо пережила стрес. Я намагаюсь триматись. Працюю, мене підтримує колектив. Ніхто не відвертається.

Мій чоловік воює, тож мені буває дуже важко. 

Я чекаю миру. Хочу повернутись на батьківщину, де поховані рідні.