Війна почалася раптово, і я злякалася. Першого дня я була вдома — довкола гриміли вибухи, було багато шуму та страху. Магазини та аптеки швидко закрилися, лікарні перестали приймати людей, а дитячі заклади не працювали. Люди виїжджали, а місто спорожніло. Це було дуже важко – відчуття, що все руйнується. Я працювала на сільськогосподарському підприємстві - туди прилетів снаряд, і все зруйнувалося. Тож я залишилася без роботи. Світла та води в селі не було.

Рятували городи, їли переважно картоплю.

Обстріли ставали все сильнішими, і багато чого руйнувалося. Усі дороги прострілювалися. Я виїхала до сусіднього села. Нині спостерігаю, як бомблять рідне село. Можу бачите це з боку. Сподіваюся, що скоро все закінчиться, і життя стане спокійним.