Я прокинулася вранці і зрозуміла, що почалася війна. Навколо паніка люди дзвонять один одному, не розуміють, що відбувається. Було страшно так, що в тілі тремтіло. Росіяни окупували місто і не стало води та світла. Я не знала, куди тікати і що робити. Обстріл почався майже відразу. Спершу далеко, потім ближче. Все тремтіло від вибухів. Магазини закрилися, аптеки також. Продукти швидко зникли. Я намагалася залишатися вдома. Думала – перечекаю. Але з кожним днем ставало гірше. Обстріли були дуже сильними. Мій будинок розбило снарядом.

Якоїсь миті стало зрозуміло: далі сидіти тут небезпечно. Зібрала сумку та поїхала. Дорогою машину пошкодило осколком. Я дивом не постраждала. 

Досі не віриться, що це все сталося. Зараз живу в Черкаській області. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться і я повернусь додому.