Мені 30 років, у мене троє дітей. До війни проживав з сім’єю в Гуляйпільському районі. Найбільше шокувало, що Україна завжди дружила з Росією, і раптом вони почали війну. 

Слава Богу, ми не зіткнулися з гуманітарною катастрофою. Евакуювалися автобусом. Нас з Гуляйполя забрали. В дорозі труднощів не було ніяких, це ж наша територія. Обстріли були, але нам пощастило, що швидко виїхали.

Приємно вразило, як виїхали в Запоріжжя. Тут нас волонтери дуже гарно зустріли. Це запам’яталося. 

З рідних наразі кожен - хто де, всі в інших містах, ми менше стали бачитися. Спілкуємось тільки по телефону.

Мрію, щоб у майбутньому все розквітло, щоб швидше закінчилася війна, а там все налагодиться - я так думаю.