Валентина досі здригається від гучних звуків. Дві доби під майже безперервними російськими обстрілами з усіх видів озброєнь не полишали вибору – з цього пекла треба вибиратися. Виїзд з села Покровське, що в Бахмутському районі, вона запам’ятала на все життя. Старенький «жигуль», що ледь завівся на двох літрах бензину, під мінометним вогнем вивіз родину з вісьмох людей до Бахмуту. А далі одна ракетна атака змінювала іншу – протягом всього нескінченно довгого шляху до Києва. Тепер ночами Валентині сниться рідний дім, від якого залишився тільки обгорілий куток, та жінка не полишає надії колись ступити на рідну землю.