«Загальний настрій на початку війни - страх»

Початок війни - це було в день народження моєї подруги, 6 квітня 2014. Ми збиралися піти в кафе і нам по дорозі потрібно було пройти повз обласної адміністрації. У цей момент люди знімали з будівлі герб України ...

Квартира в Донецьку у мене в Калінінському районі, там було досить тихо. Я чула лише віддалені звуки пострілів. Загальний настрій тоді - страх, тому що ці звуки все одно впливають на психологічний стан, коли ти постійно чуєш близькість чогось, чого ти не знаєш.

Мені довелося міняти своє життя у зв'язку з обставинами, які не залежали від мене. Це було не моє рішення.

Запам'яталося, напевно, коли в 2014 році ми сиділи на роботі (я тоді працювала в центрі міста, на вулиці Постишева), і був якийсь дуже гучний вибух, від якого навіть скла деренчати стали. Було страшно.

Вплинула на мене наявність блок-постів. Все-таки, родичі в Донецьку є, і ти не можеш не спілкуватися. Все погіршилося з настанням коронавірусних обмежень, коли другий рік туди неможливо потрапити, ні звідти, ні туди.

Фінансові труднощі з'явилися. Перший час, поки обжівешься на новому місці, виникають фінансові, побутові труднощі. Ти ж не перевезеш відразу все необхідне на все життя. Все одно це якесь обмеження кількості речей.

У Дружківку я їхала працювати, у мене відразу ж була робота. Так, була невелика заминка в часі з невеликими фінансовими труднощами, але в принципі через те, що була робота, все налагодилося. Я себе зараз відчуваю в безпеці.

Ми опинилися в ситуації, коли всі обмежені в пересуванні через коронавірусні обмеження. А мені подобається подорожувати по Україні або за кордон, куди завгодно. Хотілося, щоб в майбутньому знову можна було подорожувати, насолоджуватися.