Напередодні війни я була в Бериславі - матір забрала з лікарні, вона не ходяча була. О четвертій годині аж вікна затріщали. Донька залишилась у Таврійську. Зараз там окупована територія. Дочка каже: «Мамо,  в нас росіяни, танки, БТРи». Я приїхала додому 17 квітня. 

Ми запасались, у росіян нічого не брали. У нас приватний будинок, і все було. Ми запасливі, вода і їжа в нас була. 

Ми зрозуміли, що пора виїжджати, як росіяни почали в нас у Таврійську викрадати дівчат молодих. Моїй онучці було 16 років, і ми виїхали в Польщу. Я була в Польщі рік, там дочка залишилась з дітьми, а я приїхала, бо в мне не було чим за житло заплатити. У дітей на шиї я не могла сидіти в Польщі. В нас у Таврійську ми віддали будинок чужим людям.