Наша сім'я з Херсона, маю двох дітей - 2 та 12 років. З початку війни ми перестали жити, а почали виживати.. Бабуся сиділа з дітьми, поки ми з чоловіком їхали на закупи продуктів. Доводилось сидіти в підвалі годинами, там і ночували через постійні вибухи і стрілянину. Не було зв'язку, замало продуктів, жили без світла і обігріву...

Зараз пройшов час, але діти замкнулися в собі. Син в 12 років перестав спілкуватися нормально, почалися панічні атаки, набрав вагу, бо від стресів постійно їсть. Гучні звуки його дратують і він лягає на підлогу.

Зараз наш батько пішов служити. В окупації був великий страх за дітей, що в наш дім прийдуть вороги або попаде снаряд.

Коли по домівках ходили росіяни, син боявся, що вони і до нас зайдуть.  На згадку про дім залишилась картина, намальована сином. Він її малював у підвалі.