Мені 49 років, в мене четверо дітей. Одинадцятирічний син має інвалідність групи А. Жили ми в Кар’єрному Бериславського району.

Я ніколи не забуду, як їхали руські танки і гаубиці. Вони заїхали в село і перше, що зробили, - розстріляли газову колонку. Вона була від мене метрів за двісті. 

Окупанти перебили все, що можна. У нас не було світла, газу, води - взагалі нічого не було. Коли сильно стріляли, ми ховалися в погребі.

У нас були дуже сильні обстріли, і я вирішив, що потрібно вивозити сім’ю. Поїхали ми у Кривий Ріг. Зараз я знайшов роботу. Тут і живемо.

Хочемо, щоб війна скінчилась скоріше.