Жиленко Андрій, 9 клас, Ліцей № 24 Мелітопольської міської ради Запорізької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Груба Світлана Миколаївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

У лютому 2022 року життя кожного українця поділилося на до та після… Це дуже болюча тема для кожної людини нашої Батьківщини. І саме в цей час український народ, як ніколи, відчуває на собі, чого варта сила допомоги, бо саме підтримка та розуміння одне одного допомагає пережити, а в деяких випадках вижити в цій страшній війні. Моє життя не стало винятком. До того часу, як почалась війна, я з родиною проживав своє життя, особливо, не звертаючи уваги, на тих, хто жив поруч з нами. Коли ми переїхали в наш будинок, відразу ж познайомилися з сусідами, але якось дружба між нами не склалася, я не можу сказати, що ми ворогували, скоріше були байдужими один до одного.

При зустрічі, звісно, віталися, бажали гарного дня та розходилися кожен по своїх справах. Так було раніше. З початком війни, а точніше сказати з початком окупації мого міста - все змінилося.

У перші дні окупації в місті був хаос: полиці магазинів були порожніми, неможливо було знайти навіть хліб. Саме в цей час люди об’єдналися та почали  підтримувати один одного, як могли. Не виняток і ми з сусідами. У скрутну хвилину ніхто не залишився осторонь. Коли неможливо було купити хліба, наша сусідка насмажила пиріжків та пригостила всіх навкруги, навіть малознайомих людей. У свою чергу моя родина пригощала всіх варенням та іншими закрутками, які були про запас. Інші сусіди змогли десь дістати корм для собак і, дізнавшись, що у нас він закінчився, не роздумуючи, поділилися з нашим собакою. Можливо, ці три кілограми корму врятували життя нашого улюбленця. Також кожна сім’я, яка змогла щось дістати, обов’язково ділилася з усіма, хто цього потребував. Ще було багато чого, дуже важливого саме в той момент.

Тоді було важко всім, але ніхто не думав тільки про себе, люди згуртувались та намагались вижити. Саме завдяки спільним зусиллям, нам вдалося!

Згодом життя потроху почало приходити до ладу, з продуктами проблем вже не було, але сусідські відносини вже не були, як раніше. Особливо хочу розповісти про сусідку, яка мешкала зліва від нас. До війни вона жила з сином та невісткою, але так склалося, що вони на початок окупації знаходилися в Києві. Діти дуже хотіли забрати її до себе, але через бойові дії на лінії фронту – це зробити було неможливо. Більше в цієї жінки нікого з родини в місті не було, вона була одна. Всім було дуже тяжко, як фізично, так і морально, але коли ти один без рідних – це набагато важче.

Ми в свою чергу намагалися допомагати їй всіляко, бо розуміли, як страшно переживати ці часи, коли поруч немає рідної душі. Ми почали дуже тісно спілкуватися, але так склалося, що одного дня ми зрозуміли, що жити в окупації далі неможливо.

А що ж робити з нашим собакою?  З собою взяти можливості не було, бо самі не знали, куди їдемо і як складеться життя далі. Тоді свою допомогу запропонувала наша, раніше згадана, сусідка. Ми навіть не розраховували на неї, бо ще не так давно ми були зовсім чужі люди. Це був приємний сюрприз та вирішення нашої проблеми. Вона сказала, що буде доглядати за нашим псом та за нашим будинком, щоб ми не хвилювалися і робили так, як вважаємо за потрібним. Ми поїхали. Вже майже 2 роки ми живемо в іншій країні, а вона продовжує піклуватися про нашого домашнього улюбленця. Ми й надалі підтримуємо зв’язок, часто дзвонимо одне одному, цікавимось, як справи, що нового сталося та як ми можемо допомогти, бо навіть на відстані дуже важливо підтримувати людину.

Нам важко бути в чужій країні, далеко від дому, і вона, розуміючи це, часто надсилає нам світлини та відео нашого собаки, квітів у рідному садку.

Ми, у свою чергу, теж всіляко стараємось її підтримати, вислухати, коли їй це потрібно. Цю допомогу не можна виміряти, до неї неможливо доторкнутися, її відчуваєш серцем. Це допомагає не опускати руки, не падати духом, а знаходити сили, щоб рухатися далі.

Подія, яка змінила все. Сила допомоги. Раніше я б не зрозумів про що це, але зараз я можу сказати: що б не сталося, які б біди та незгоди нас не чекали у майбутньому, якщо ми будемо єднатися і допомагати одне одному – ми все подолаємо. Добро повертається, і я це точно знаю, бо вдома нас чекає ще не так давно чужа людина, яка стала для моєї родини рідною душею.