"Ніби вбивають маленьку частину мене"

Станіслав Ясинський в своєму пості на Фейсбуці пише про свою колегу Віру Гирич, що загинула під час ракетного обстрілу.

Вчора від ракети загинула наша продюсерка Віра Гирич. Ми працювали разом більше 10 років, потім вона пішла на радіо Свобода. Розповім вам лише одну нашу спільну історію. Колись я дізнався, що Віра летить в Нью Йорк, і як завжди, замовив три бобіни чорно-білого Ілфорда (у нас ця плівка двічі дорожча). Вночі прокидаюсь від дзвінка. Це Віра з магазину, каже, що їй впарюють до плівок незрозумілий свинцевий футляр, щоб везти їх через ренген в аеропортах і не засвітити. Я сказав не треба футляру і заснув. Ну, прилітає Віра, зла як дідько. Їй таки напарили той футляр, і в кожному з аеропортів митники бачили на екранах щось чорне і непрозоре і виводили її з черги, а плівку досліджували в спеціальному апараті. Вона ледве не плакала, розповідаючи це, бо розуміла, що плівка могла постраждати набагато більше від всіх цих маніпуляцій. Плівка буквально трошки засвітилася, і ми потім весь час мали, про що говорити.

Не знаю, як це правильно сформулювати. Разом з кожною ракетою, кожною смертю знайомих і навіть незнайомих, ніби вбивають маленьку частину мене. Я стаю меншим. Бо прощаюся. Прощавай, Віро.