Марія Кирилівна найбільше переймається через близьку зиму. Ще справжні холоди не наступили, а у неї в хаті всього 14 градусів. А як же жити тим людям, у яких будинки порозбивало? 

Я живу в селищі Билбасівка - це біля міста Слов’янська. Я на пенсії, мені вже 80 років виповнилося в червні. Живу одна. У мене було два сини. Один помер, один живе в цьому селищі. І троє онуків, але вони всі в Польщі.

Як ця війна почалася - уже й не дуже пам’ятаю… Незрозуміло, чим воно закінчиться. Зима йде. 

Газ мали сьогодні підключити для тепла, у хаті 14 градусів. У мене газове опалення. Дров трохи є - давно купляла, то підтоплюю. А так - усе є. Медикаменти є, гуманітарку отримували, є і крупи, й тушонка, й олія.

Багато людей звідси виїхало, але вже багато й повернулося. А так – кругом чути постріли, вночі десь о першій, о другій, а зараз трохи затихло. Чути, що десь гримить, але далеко.

Страшно, що зима йде. Не дай Бог, як десь зруйновані хати, цілі села. Вікна люди позабивали.