Історії, які ви нам довірили
Галина Георгіївна особисто знає, як це жити під час війни без елементарних зручностей: води, газу та електрики
Вранці 24 лютого мене розбудив дзвінок від подруги. Вона повідомила, що почалася війна, а згодом я сама почула вибухи. Під час війни ми зіштовхнулись з безліччю труднощів: у нас не було газу, електрики та води. Ми ходили до сусіда і заряджали у нього телефон, щоб дізнатися якісь новини.
Згодом ми вирішили залишити домівку, але у нас не було пального. Каністра бензину коштувала сто доларів, тому ми почали шукати пальне й познайомилися з хлопцем з села Берестове. Коли він почув, що у нас є семирічна онука, то віддав нам каністру бензину безкоштовно, і відмовився від грошей.
Мої діти виїхали за кордон, бо онука дуже лякалась вибухів. Я живу в Україні.
За час війни найбільше мене шокувала смерть знайомих. Я до сьогодні не можу повірити у це.
До війни я працювала вчителем. Мені пощастило зберегти роботу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
