Виїздила з своїми дітьми за кордон, жили деякий час в Польщі, потім вирішили повернутися дв свою країну, але не повернулися до свого рідного помешкання в рідному селищі, оселились в місті Дніпро, отримали статус ВПО, і орендуємо житло...

Труднощі скрізь і в усьому, все це не перерахувати. Рідний дім є рідний дім, рідні люд, близькі та все те, що нас оточує. А зараз чужі не знайомі люди не знайомі стіни, міста та страх, який не покидає ні на хвилину.. Невпевненість у наступному дні, в своєму кроці , в своїх рішеннях. Найстрашніше - це бачити, як попадають в будинки та рушать все навкруги і забирають життя невинних людей та тварин...

Спочатку було дуже тяжко з усіма перечислиними вище аспектами для нормального повноцінного життя, яке було до війни. Але з часом все поступово налагодилось... Але дуже тяжко на данний момент є оренда житла і оплата комунальних послуг... Просто не вистачає коштів взагалі і зовсім...

Зворушують волонтери, які постійно займаються різними питаннями й пошуками, вирішенням різноманітних проблем та задач.. Також їх підтримка і добрі слова, які заспокійливо впливають на людей, які знаходяться в депресії чи психологічно вичавлені... Також за кордоном мене вразили люди та їх підтримка, допомога та їх щире співчуття...