Я мати-одиночка, виховую двох дітей. Старший син має інвалідність по зору. Через сильні обстріли були змушені виїхати з рідного міста. Наразі живемо в тимчасовому прихистку.

Страшно, коли бачили ракети, які прилітали без тривог в житлові будинки, невідомо куди і коли прилетить наступна ракета. Діти боялися залишатися самі вдома. Дуже важко з житлом, безкоштовно надають тимчасово, доводиться постійно переїзжати.