В нашому місті води не було вже у лютому 2022 року. Я не могла вмовити дитину покинути своє місто. Ми виїхали тільки через три місяці після початку бойових дій. Ми речі не брали, а везли тваринок - трьох кішок.

Дитина до сих пір не спить ночами, якщо почує тривогу. Тільки починає звикати до нового життя. Шукає нових друзів. Дуже хоче повернутися назад до свого міста. Став погано навчатися. Мені його дуже шкода. Раніше ми кожного року їздили на відпочинок, а зараз ми не можемо цього дозволити.

Найважче те, що друзів та родичів розкидало по всьому світу, та невідомо зустрінемось ми колись ще. Немає ніяких бажань, окрім мирного неба.