«До війни було хороше життя», – згадує Людмила Володимирівна. Але війна все змінила. Снарядом побито вікна в домі, нескінченні ночівлі в підвалі під час обстрілів. Усе це страшно, і забути неможливо. Кожної ночі в будинку було щось розбито. Сьогодні жінка мріє про спокійне життя.  

Немає ніякої радості, ніякої впевненості в завтрашньому дні