Історії, які ви нам довірили
Мене звати Юля, мені 14 років. Живу в Донецьку. Наша сім'я з початку війни жодного разу нікуди не переїжджала. Усі події ми переживали тут.
2014 рік. На початку червня ми поїхали із сестрою до тата у відрядження і залишилися там на все літо, хоча планували на два тижні. Приїхавши у вересні назад додому, ми відчули жах! Небо наче вибухало в буквальному сенсі!
Мені було дуже страшно за рідних. Страшно виходити кудись далеко з дому. Ці дії тривали три роки точно.
Щодня вмирали люди, і я була налякана тим, щоб ними не стали дорогі мені люди.
2016 року наша школа практично всю зиму була на карантині. Ми всі сиділи майже завжди вдома. Ми з татом і сестрою ще їздили на тренування. Я займаюся спортом – карате, а наш тренер завжди нас підбадьорював і зараз робить це.
2017 року стало спокійніше. Тоді я змогла відчути невелике полегшення, напруга починала спадати.
2018 року, тобто зараз, у Донецьку ніби тихо.
Які в мене плани на рік 2019?
Я так само планую і далі займатися спортом. Хочу підтягнути себе в навчанні, тому що випускний клас. Ще хочу піти на плавання або танці. Займатися собою ще більше. Це все мої плани на найближчий рік.
Я все ще в надії, що це закінчиться.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
