Мар’яна живе у невеликому містечку, яке часто під обстрілами. Згадує, що напередодні початку вторгнення – мріяла не піти до школи. А зараз віддала б усе, щоб мати змогу написати ті три контрольні під мирним небом.

З ранку 24-го лютого вона побачила ракети у небі та почула вибухи. Дівчину з молодшим братом відправили до бабусі. Мар’яна відповідала за господарство, підтримувала морально брата. А ще – спала в одягу і реагувала на будь-яку тривогу. Згодом вони повернулися до рідного міста і до школи. Але й досі часто лунають повітряні тривоги. Мар’яна відмовилася від споживання російськомовного контенту і популяризує усе українське.