Вадим Семенович разом із дружиною та мамою по кілька днів жив у підвалі, бо в тремтячому будинку було неможливо перебувати. Вижити у найважчий час їм допомогли благодійні фонди.

Коли війна почалася, ми в льоху сиділи весь час, від бомбардувань ховалися. Ночами спати було неможливо. Тільки заснеш, як хата починає підстрибувати, треба схоплюватись і бігти до підвалу. Так ми вже звідти й не вилазили по кілька днів, доки не вщухало. Нині більш-менш заспокоїлися.

Нам допомагали різні гуманітарні фундації. Ринат Ахметов давав продукти, і Червоний Хрест давав продукти, а також будматеріали. Мамі допомогу давали. Їй зараз 83 роки, мешкає з нами. Зараз дуже тяжко жити, одна дружина працює, а я ні. І мати на пенсії.

Мрію, щоб швидше все це закінчилося і настав мир.