Мені шістдесят років. Я мешкаю в місті Лебедин Сумської області. З третього дня війни близько тижня через наше місто їздила російська військова техніка. Не працювали магазини й лікарня. Я не могла отримати інсулін. Згодом з’явилася гуманітарна допомога. Я дуже вдячна за неї. 

Дехто з моїх рідних виїхав за кордон – тепер з ними немає зв’язку.

Деякі родичі – в окупації. Навіть не знаю, чи всі живі.

Хочу, щоб швидше закінчилася війна.