Мені 32 роки. Я з міста Охтирка Сумської області. Не працюю, доглядаю за сином. У нього інвалідність.

Про початок війни дізналася від подруги. Зібрала речі й побігла до батьків. Ми сиділи у підвалі. У перші дні боялися з нього виходити, бо були сильні обстріли.

Переживали, що не можна було купити ліків і хліба. Щоправда, потім відновилося постачання. Волонтери привозили гуманітарну допомогу.

Я на деякий час виїжджала до бабусі в село. Там було тихіше. Труднощі згуртували нас з рідними та знайомими.

Я думаю, що війна закінчиться цього року.