«Не може бути безпечно, коли йде війна»

У мене негативне ставлення до будь-якої війни. Хоча особисто мене ця війна не торкнулася, нас особливо не бомбили. Був невеликий артобстріл, двох людей вбило. Але великого не було, не так, як у інших селах.

Я живу в приватній оселі. Вона старенька-старенька, така, що скоро розвалиться. І підвалу у неї немає. Але, дякувати Богу, у мене й не було потреби ховатися. Я одна живу з 2014 року, дочка тоді до Києва поїхала і там лишилася.

Спасибі Рінату Ахметову, допомагав нам добре, подбав про нас, старих людей. А взагалі я пенсію отримую і по одязі простягаю ніжки. Вчора ось ще отримала якусь імпортну допомогу. Якраз вчасно, сьогодні у лікарні була, треба мені пройти лікування.

Хоч у Петрівці і не було нічого особливо страшного, але не можу я почуватися в безпеці, якщо війна йде. Дочка моя у Києві живе. Там у них одна ситуація, у нас інша. Знову військові дії розпочинаються. Як можна нормально почуватися?

Мрію, щоб пожити ще в тиші, спокої та доброму здоров'ї.