Мені 49 років. У мене є дев’ятирічний син і донька двадцяти чотирьох років. Ми жили в Маріуполі. 

Вперше виїхали з Маріуполя у 2014 році. Синові тоді ще й року не було, а донька навчалася в дев’ятому класі. Ми не могли виходити на вулицю, бо йшли обстріли. Не мали ні води, ні їжі. Тоді я вирішила виїхати на Хмельниччину до родичів. 

Ледь вдалося взяти квитки. Ми їхали в переповненому потязі. Тільки-но ми проминули міст, як його підірвали. Через це ще довго не могли повернутися додому. 

Донька закінчила одинадцятий клас на Хмельниччині. Після цього ми приїхали у Маріуполь. А в перший день повномасштабної війни переїхали в Київ. 

Тяжко було залишати житло й роботу. Ми взяли мінімум речей. Добре, що нам допоміг Фонд Ріната Ахметова. Ми дуже вдячні за продукти й побутові засоби. Я влаштувалася на роботу, але майже вся зарплатня йде на оплату оренди квартири. 

Надіємося, що в цьому році війна закінчиться і ми повернемося в Маріуполь.