“Ми не очікували такого. Раніше ми жили як одна родина, а тепер пішов брат на брата”, – розповідає Раїса Христенко із Гуляйполя. Каже, що місто почали обстрілювати одразу з обох боків, і перебувати там стало дуже страшно. Коли снаряди почали прилітати на вулицю, де жила жінка, то вони вирішили виїхати до Запоріжжя. Кидати своє рідне місто, де пройшло все життя дуже не хотілося, але 11 квітня вони таки евакуювалися в Запоріжжя. Там їм попалися дуже добрі люди, які пустили їх жити до своєї квартири. Коли Раїса Петрівна вже була в обласному центрі, то поряд із її будинком у Гуляйполі впав снаряд. Осколками пошкодило дах та паркан і повилітали вікна.

Не хотілося кидати свій рідний край, де ти прожив все своє життя