Я з міста Харків. До війни був безробітним, тому що моя мама була дуже хвора, паралізована, і їй потрібен був догляд. Вона жила у Сумах.

В перший день війни я встиг перемістити маму в село під місто, далі поїхав в своє місто, займався перевезенням сім’ї вглиб України. 

Те, що робили росіяни у наших містах із нашими людьми, для мене було несподівано. Не очікував, що вони здатні на такі речі.

Все інше я вже переживав вісім років. Я бачив, до чого все йде, знав, що буде війна. Але я не думав, що буде така війна, де будуть вбивати мирних людей, дітей.

Ми з жінкою чекаємо, коли зможемо повернутися в своє місто. По моїм розрахункам, війна скінчиться наступним літом. Повернути території і закінчити війну - це різні речі.