Ми з Запорізької області. Звичайне було життя. Проживали ми в Комиш-Зорі.

Найперше з дитячого садка написали, щоб дітей не приводили, бо війна почалася.

Найскладніше було, коли нас почали окуповувати. Було гучно, ми з дитиною у підвалі ховалися. 

Спочатку ми не могли виїхати, тому що не було зв’язку, і ми не знали, де що відбувається. А коли з’явився зв'язок, зрозуміли, що потрібно виїжджати. Складно було виїжджати, тому що цілий день - в дорозі.

Ми до родичів переїхали. Винаймаємо житло. Чоловік працює, дитина в школу пішла, я не працюю.

Надіюсь, що в цьому році війна скінчиться. Скоріше б.