Вісім днів я просиділа з дитиною в Маріуполі. Не було води, світла й газу. Обстріли були дуже сильними. Люди об’єднувались, аби вижити. Не у всіх були запаси продуктів. Воду доводилось ходити набирати у джерелі. До нього потрібно було йти двадцять хвилин. Було небезпечно, але іншого виходу у мене не було. 

У підвалі було багато людей. У нас були медикаменти, щоб обробляти рани. 

Я виїхала з Маріуполя через Росію та країни Європи. Зараз я живу в Польщі, але планую повертатись до України. Я б дуже хотіла вірити, що найстрашніше у моєму життя вже позаду.