Лариса разом з рідними зустріла 24 лютого у себе вдома, в рідному Бахмуті. Під час невщухаючих пострілів та вибухів вона намагалася відволікати онуків. Найменшій, Даші, одягала навушники та вмикала мультики. Аби діти не бачили жахіть війни та мали змогу спокійно спати, родина все ж вирішила тікати з донецького міста. Виїздила, пригадує Лариса, з однією сумочкою. Від пережитого жаху в п'ятнадцятирічного онука досі тремтять руки. Жінка мріє повернутися до рідної оселі та забрати найдорожче – фотоальбоми і дитячі малюнки.