Мені 36 років. Я жив з дружиною і дітьми у селі Верхня Криниця Василівського району Запорізької області. Про початок війни дізнався від знайомих. Хвилювався за себе і за свою сім’ю.

Не було світла й газу. Телефони заряджали від автомобіля. Користувалися саморобними свічками. Готували їсти на печі.

Коли в село зайшли окупаційні війська, стало тяжко. Були обстріли. Мене шокували вибухи, вбивства людей.

Я зі своєю сім’єю виїхав у Запоріжжя. Батьки – в інше місто. Мене зворушило, як нас зустріли й безкоштовно прихистили.

Війна неодмінно закінчиться нашою перемогою. Мрію жити у вільній, квітучій Україні. Хочу, щоб усі рідні, близькі та знайомі були здорові.