Обстріли почалися несподівано і майже не припинялись. Часто не було світла, газу та води. І вдень, і вночі було тривожно, я погано спала, весь час прислухалася до звуків. Жити стало дуже тяжко.

Потім мою хату розбило. Після цього залишатися не було сенсу.

Ми з сином зібрали найнеобхідніше та виїхали до Черкащини. Виїжджали швидко, майже нічого не взяли із собою.

Дуже хочеться, щоб війна закінчилася, і настав мир. Я сумую за Покровськом.