Мені 73 роки. Маю чоловіка і двох дочок. Ми з міста Оріхів Запорізької області.13 листопада виїхали в Запоріжжя. 

Не було газу, світла й водопостачання. Ми набирали воду з колонок. Жили в холоді й темряві. З їжею проблем не мали, бо працювали ринки й була гуманітарна допомога. Найважче було витримувати обстріли. Поранених військові переправляли у Запоріжжя. 

У нашому місті майже все зруйноване. Росіяни обстрілюють його з перших днів війни. Гинуть люди.

Ми не збираємося  їхати далі Запоріжжя. Якщо обстріли стихнуть, повернемося додому. 

Переживаю за дітей та внуків. Ми піклуємось одне про одного, допомагаємо чим можемо. 

Хочу, щоб якнайшвидше скінчилася війна. Надіюся на перемогу. Дуже хочеться повернутися додому і жити так, як раніше.