Ми втратили своє житло, роботу. Наше місто вже 8 місяців в окупації. Найважче - це усвідомлення того, що наше життя так легко забрати і зруйнувати. Тільки перші 5 днів від початку війни, які ми провели під обстрілами, в своєму місті, ми стикнулись з гуманітарною катастрофою. Не вистачало медикаментів, їжі та води. Син бачив і чув, як бомбили наше місто, бачив свою школу і сусідній будинок повністю зруйнованими, бачив як загинув його песик (у нього стало серце від вибухів). Потім ми евакуювалися.