Переховування в Слов'янську в підвалах та в Дніпрі під час прильотів. Примусовий виїзд з дому. Розірвані всі звичні соціальні зв'язки. Ось що принесла нам війна. Ми вимушені були евакуюватись до Дніпра. Жили вп'ятьох в складських приміщеннях, бо з нами 2 коти і собачка. Працювала я одна, тому зняти інше житло ще й з тваринами було нереально. Зараз мешкаємо з сином вдвох. Його батько поїхав в інше місто і не допомагає. Подала на розлучення. Інші члени родини: моя мама повернулась до Слов'янська, донька повнолітня - живе окремо.
Мій син дуже сумує за домом. В Слов'янську постійні обстріли з жертвами. Також переживає наше з чоловіком розлучення. Найважче переживали те, що мали покинути рідний дім, не знаючи, чи повернемось, і доводилось жити в не дуже пристосованих до життя умовах.
Шокують відео і новини з окупації. Наше місто - лінія фронту, до того є символічним з 2014 для окупантів. Тому лякає невідомість і вірогідність окупації, руйнувань.

Мамі була дуже потрібна фахова медична допомога. У великому місті так і не змогли отримати кваліфіковане лікування через брак грошей та малообізнаність у медичних закладах. Вона страждає від хвороби тепер і вдома.