Ми з Краматорську. Живу з дружиною і сином. Я нікуди не виїжджав. Жінка з сином виїжджали до Рівного, але вже повернулися, бо дорого орендувати квартиру там.

24 лютого я їхав на зміну о п’ятій ранку, і прямо в цей час як гахнуло десь! Я спочатку не розумів, а потім вже дізнався, що це війна.

Все це шокує, сам факт війни шокував. Це ж глупость така!

В мене колодязь у дворі, пічка в хаті. І гуманітарну допомогу отримували. Так що з цим проблем не було. Найважче - це обстріли, небезпека, відсутність роботи.

Дружина з сином повернулися додому. Ми не працюємо і нічого нам не виплачують. Звісно, важко зараз тут жити. Багато людей вже повернулися до Краматорська, бо людям ні за що жити за кодоном. 

Я думаю, що це все надовго, й одному Богу відомо, коли ця війна закінчиться. Але ми всі чекаємо на перемогу.