Треба цінувати кожен день, більше часу проводити з родиною, відпочивати разом. Частіше казати "Я люблю тебе, ти саме найдорожче, що в мене є". Найважче було сидіти у погребі з дитиною і слухати, як падають і розриваються снаряди. Дитина бачила, як від снарядів руйнується її місто і гинуть люди. Ми евакуювались з двома пакетами речей і все.

В нашому місті почали зачинятись магазини, аптеки. А виїхати в сусіднє місто, де ще працювали магазини, не могли, бо не було бензину на заправках. Тому чекали і розраховували на гуманітарну допомогу.