У зв'язку з війною мій чоловік став пити, а потім він покінчив з собою. Ми з дитиною залишилися вдвох. Потім мій син потрапив під обстріл,
поки я була на роботі. Сталося це 28 січня, ракета впала біля дому, дитина дивом не постраждала, а квартира повністю зруйнована. Син бачив загиблих та травмованих. Нам прийшлося переїхати. Ми віримо, що скоро все закінчиться.
Найважче було бачити загиблих дітей, людей, які ні в чому не винні.
Питної води нам не вистачало, дуже дорогі медикаменти.
