Нажаль, ми вже вдруге лишись без дому. Спочатку у 2014 році ми виїхали з Луганська до м. Сєвєродонецьк і там почали нове життя з 8 місячною донькою. Прожили 8 років, у нас народився син в 2019 році. А 24 лютого 2022 року під обстрілами виїжджали з Сєвєродонецка. Перед нами підірвали міст і горіла фура. Діти бачили це на власні очі. Лишись без житла вдруге і зараз переїхали до Києва в надії, що діти зможуть нормально ходити до школи та садочку. А ми з чоловіком зможемо влаштуватись на роботу та продовжити життя у безпеці.
Найважче було бачити, як знищують нашу країну та зламані долі людей. Бачити, як гинуть наші хлопці, захищая та здобуваючи свободу для майбутнього покоління. Ми зіткнулись з нестачею продуктів, ліків та води, коли були зачинені всі крамниці через артобстріли по електричним мережам, і не працювало нічого із крамниць та аптек.
