Попри обстріли Василь Гуменюк вирішив нікуди не їхати, і весь цей час спостерігав за руйнуванням селища. Найбільше чоловіка засмучує те, що дітей в одну мить позбавили радості та дитинства і те, що все побудоване за багато років знищується буквально за секунди.