Оксана Боркун згадує, як ввечері 23 лютого її чоловік, колишній військовий, попередив: «Збирай речі, можливо, завтра буде війна». Вже на світанку 24 лютого почались вибухи, і він відвіз її в Ужгород, а сам повернувся на службу.

Протягом війни Оксана підтримувала зв'язок із друзями та знайомими, багато з яких змушені були ховатись від ракетних обстрілів чи евакуйовуватися в останню мить. Але найстрашнішим для неї став дзвінок у липні 2022 року, коли вона дізналася про загибель чоловіка в Бахмуті. «Це те, що хочеться забути і повернутися назад, але вже все…», – із сумом в голосі каже Оксана. 

Згодом вона приєдналася до групи інших вдів і знайшла розраду, підтримуючи жінок, які пережили схожу втрату. «Я стала співзасновницею спільноти дружин полеглих героїв, де ми об’єднали майже 500 жінок. Допомога іншим дала мені силу пройти цей шлях», - каже жінка.