У перший день війни я була вдома з дитиною. Син дуже злякався вибухів. Я не знала, що мені робити. До нас приїхали бабуся з дідусем та вивезли дитину, а я з чоловіком залишалась у місті та працювала. Коли не було води, допомагали волонтери. Також довгий час не було газу. 

Найстрашнішими були прильоти снарядів біля будинку. Ми з чоловіком виїжджали, але потім повернулись додому. Зараз ми чекаємо закінчення війни. На роботі зі мною працюють психологи. Це дуже допомагає триматись. Сподіваюсь, що в Україні скоро настане мир.