Ми з дiтьми пережили обстрiл i не один, приходилось закривати дiтям вуха. Син теперь здригаеться вiд вибухiв i падає з лiжка, кричить, дитина не може впоратися зі страхом.
Найстрашнішим було, коли пiд час вибуху нашiй улюбленiй собацi вiдiрвало голову, i ми так i поховали її. Вона чекала цуцикiв.
Не було свiтла, води, тепла, в магазинах все порозбирали.
