Ольга залишалася в Бахмуті до останнього - без світла, газу, води, під щоденними обстрілами вона вперто вірила, що ось-ось усе закінчиться. На її очах місто перетворювалося на руїну. Вирішальним став день, коли осколок російського снаряда пробив квартиру й ударив у стіну, біля якої спав онук. Тоді стало ясно: зволікати - небезпечно. Родина виїхала до Полтави, де почала все з нуля. У Бахмуті залишилось усе - квартира, машина, дача, щасливе життя. Тепер це лиш спогади. Після смерті чоловіка єдиною опорою стала родина доньки. І хоч назад дороги вже нема, життя триває - і заради близьких потрібно триматися.