Мені 62 роки, проживаю в Снігурівському районі, село Євгеніївка.

В самий перший день у нас нічого не було, ми чули тільки вибухи в Каховці. До нас 18 березня окупанти зайшли БТРами, танками.

Найстрашніше те, що росіяни були в селі. Я побачила жахіття сусіднього села і переживала за онуків, за дітей, поки вони не виїхали. Діти виїхали перші, а потім вже і я.

Ми виїхали 6 квітня, то на той час у нас все було. Ми виїхали ще до кризи. Вода у нас була, бо у нас своя вода, а світло у нас відключили вже перед тим, як окупанти зайшли.

Нас пропустили нормально на блокпостах, а от коли діти виїжджали, то там були проблеми, багато було перевірок. 

Ми не знали, куди їдемо, тому куди приїхали, там і залишилися. Прийшли в сільську раду, і нас прийняли. 

Я би хотіла, щоб війна вже закінчилася. Щоб кругом закінчилася. Хочеться просто зараз.